Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

↓ ↑ ⇑
11:46 

Ліна Костенко

Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом - по гарячому сліду.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:33 

Lin Ching-Che

23:43 

Юрко Іздрик

коли обітниця стає інстинктом
ні честь ні вірність вже не мають значення
коли обітниця стає інстинктом
уже не важить що ти чув чи бачив ти
і що ти думаєш і знаєш –
без різниці
у що ти віруєш і що ненавидиш
так чує поклик місяця вовчиця
так чутно місяць у сонаті клавішній
то вже якими б ночі й дні не були лютими
і хай вже як це не звучало б дивно
коли кажу що я люблю тебе –
це ненавмисно
це інстинктивно

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

11:19 

16.08.2018 в 00:09
Пишет Klodius:

Adam Hurst - Âme Oubliée (2014)


Год: 2014
Жанр: Neoclassical, Acoustic, Instrumental, Cello
Страна: США
Аудиокодек: MP3
Битрейт аудио: 320 kbps

youtu.be/uTKem0ZdcbM
youtu.be/xMKQpjbUyno

Адам Херст - известный в США (и за пределами США) виолончелист.
Адам давно интересуется традиционной балканской музыкой: в своих произведениях он часто использует национально-этнические приемы и мотивы, характерные для балканского региона. Романтический инструментальный альбом "Âme Oubliée" целиком посвящён данной тематике.
Удивительно, как точно Херст использует фольклорную составляющую, легко сочетая её с глубоким, мечтательным и насыщенным звуком виолончели.
Отличная работа, гармонично объединяющая в себе неоклассику и фолк.

Треклист:
1. Chiaro Di Luna
2. Pas De Cœur
3. El Viaje
4. Autumn Waltz
5. Soothsayer
6. Aquí Y Allí
7. Âme Oubliée
8. Un Brouillard
9. Il Mortale
10. Nella Valle
11. Con Fuego
12. Saliendo

КАЧАТЬ:
Zippyshare
AnonFile

URL записи

@темы: Музыка

23:28 

Катерина Бабкіна

Те, на що ти полюєш, світиться між долонями, але вислизає
в невідомі сутінки, через принишклі площі, сади, мости,
до води - ніби чайчина тінь над вітряним світлим краєм,
до блакиті, як слід літаковий, що зникає, губиться в висоті;
кожна ніч в обіймах так довго, довго, довго тебе тримає –
доки сам її благатимеш: “відпусти”.
Пам’ять губиться в нагромадженні дат й незначних деталей,
із яких хтось недбалий всуціль цей світ для тебе скроїв –
світло з вікон в чужих містах; світанкових кордонів печаль, і
смак дешевого алкоголю; нездоланна влада незрозумілих слів.
Там, де ти колись побачив чорних лебедів при причалі –
пришвартований човен із прапорами незнаних іще країв.
Є глибини й пустоти, незвідані поклади золота і болота,
порожнини у просторі, незнайдені острови, неіснуючі береги;
ті, що бачили, хто ти, вигорають потроху на збляклих фото,
ті, кого бачив ти були безтілесні на дотик.

Літо просто перед тобою, за ще одним перельотом, за поворотом.
Човен відпливає, пташині тіні розтікаються навкруги.

@темы: вірш дня, центр української культури, улюблене

18:03 

"Дополнительные доходы от частных уроков, сдачи помещений, продажи циркулей и вина, а также от составления гороскопов в сумме превышали его [Галилея] заработок в университете раза в три".

(с) Дмитриев И. Упрямый Галилей

@темы: Цитаты

10:16 

12.08.2018 в 23:31
Пишет Klod:

Піккардійська Терція і Оксана Муха – Над Морем

(музика - Володимир Івасюк, слова - Дмитро Павличко)



URL записи

@темы: Музыка

23:35 

Lindsey Kustusch

23:57 

Сергій Жадан

Згадати потім все, що перейшло
за серпнем, перехоплюючи подих,
усе, що викликало біль і подив –
цей час, цей дощ, цей морок, це тепло.

Згадати при кінці бодай ще раз
цей час, що рвався вільно і нестигло –
як він летів на нас, немов на світло,
як він випалював себе, торкнувшись нас.

Як із його гарячих кольорів
ставала там, де ще було не можна,
ославлена, але непереможна
епоха митарів і дзвонарів.

Глибоких перестуджених криниць
розмірене солодке достигання.
Нічна країна – мовчазна, остання,
темніє вздовж серпневих залізниць.

Нікому з нас, ніяк, нікому з нас
не вийти поза насипи й загати.
Лиши мені хоч щось, аби згадати
цей морок, це тепло, цей дощ, цей час.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:26 

Кость Москалець

Ти втретє цього літа зацвітеш
такою квіткою — тендітною, п’янкою.
Кімната втратить риси супокою,
бо речі перейдуть у твій кортеж.

Обернеш пил на срібло і кришталь,
наділиш тіні здатністю до тліну.
Одна із пелюсток розсуне стіни,
ти — даль, і подолаєш іншу даль.

В людей уже нема своїх святинь.
Ти можеш стати першою, одначе,
знай: біля тебе жоден не заплаче,
і пам’ятай: два дні всього цвісти.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:29 

© Zhengrong Zhang


@темы: Фото

23:47 

Борис Херсонский

первый крик что мы издаем явившись в мир
выражает отчаяние и страх
написавший хорошо темперированный клавир
тоже был младенцем кричавшим у матери на руках
у едва живого старца под пальцами оживает бессмертный Бах

реставрированный инструмент триста с лишним прожитых лет
чуть дребезжащий звук что-то здесь не то
тусклый вечерний свет в филармонию лишний билет
в гардеробе висят осенние изношенные пальто
за клавесин садится высохший высокий старик
он тоже издал когда-то первоначальный крик

@темы: Стихи

23:36 

Shi Fo

23:56 

Богдан Куценко

ритм биения звезд
ветка липы у входа в подъезд
я созвездие пес ты созвездие крест
что такого у нас есть друг другу сказать
смех в смыкании глаз
взгляд при встрече в глаза
и навзничь босиком в полумраке лежа
горлом катится ком еж встречает ужа
каждый думал что крут
каждый шел добывать
кто задержится тут
заправляет кровать

@темы: Стихи

23:28 

И тут декан произнес магическую фразу, на протяжении многих веков служившую двигателем науки и прогресса:
– А почему бы нам не смешать все это и не посмотреть, что получится?

© Терри Пратчетт. Санта-Хрякус

@темы: Цитаты

23:20 

Yang Won Hee

23:21 

Сергій Жадан

Півжиття прожити в готельних кімнатах.
Дивитись, як місяць висить на циркових канатах.
Слухати, як відпустивши свої химери,
уві сні розмовляють місіонери.

Вітер з ночі – застуджений і терпкуватий.
Жити з простим проханням не турбувати.
Жінки, не поспішаючи, йдуть на ранкову месу.
Напиши мені колись на готельну адресу.

Сходяться на центральній площі шляхи господні.
З ночі в готелі прокидаються найбільш самотні,
найбільш закохані й найбільш темнолиці.
Жінки від дощу ховаються в темній каплиці.

І одна говорить до іншої, тихо, мов при арешті:
напевно, цього року все скінчиться нарешті.
Напевно, - відповідає їй інша, - все скінчиться, напевно.

Напиши мені про те, що все було недаремно.
Напиши мені про те, що ти встигла забути.
Напиши, як улітку лікуватися від застуди.
І ще напиши про тих, хто опинився в скруті.
З ночі в готелі плачуть зраджені і забуті.

Зранку зрушує тишу сміх прибиральниць.
І ти ховаєш солодке яблуко в ранець.
Мучаться від безсонь циркові артисти.
Лишається півжиття, щоби про це розповісти.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:27 

Наталка Білоцерківець

Наша кожна закоханість кожна тісніша та ближча
смертоносною голкою вишито флер цей і дим
поверни місяць так щоб він падав на рідне обличчя
і тремти як художник і плач як убивця над ним

це пора репетицій дерева виходять на сцену
кров старого актора стіка листопад листопад
о наївний глядачу ти віриш ця смерть достеменна
смерть завжди достеменна тебе научає театр

і на сад що тепер помира і воскресне весною
на зів'ялі оголені плечі старої гори
і на рідне обличчя що збліднуло перед тобою
накладає мистецтво широкий підкреслений грим

це пора репетицій вже текстом великої драми
перетруджено губи ремарки горять із пітьми
хай не будуть проклятими ролі що обрано нами
ми як пізні дерева готові уже до зими

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:28 

Почти 1000 картин и рисунков Винсента Ван Гога в свободном доступе

Оцифрованную коллекцию работ Винсента Ван Гога опубликовали онлайн.
Среди произведений, выложенных в свободный доступ, огромное множество портретов, автопортретов, пейзажей, городских сцен и натюрмортов.

@темы: Ссылки, Искусство, Арт

23:44 

© Adam Wong



@темы: Фото

Rambler's Top100