Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

↓ ↑ ⇑
23:47 

Катерина Бабкіна

Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф -
зранку, бачиш, туман зійшов, повисів і розтав.
Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі.
Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий.
На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси,
розляглися на сонці пси, тихі великі пси.
Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем,
осінь тягне за кожен нерв, витягне кожен ще.
Осінь тягне стебла ожин, протяги тягне в дім.
Пам’ять робить тебе живим, робить тебе слабким.
Всі, хто проріс у вогких полях, всі, хто тепер не тут
в цих осяйних нескінченних днях попри тебе пройдуть.
Все, що з тобою колись було, всі, що колись були,
будуть боліти, як бите скло, ніби зблиски з імли
будуть сіяти тобі вони – всіх їх побач, прийми.
Осінь викочує кавуни, випускає дими,
відпускає усі гріхи. І вигріваються,
бачиш, під куртками, як птахи,
наші серця.

@темы: центр української культури, вірш дня

12:08 


@темы: Музыка

23:41 

Дмитро Лазуткін

вона з тих дивачок які роблять завжди все не так
чиї поцілунки лягають ніби на землю листя
чиї ріки від надлишку сонця течуть навспак
але я у ній розчинився

як вночі - перехожий
як слід весла - у ріці
без попередження без додаткових свідків
і зараз коли вона лежить на моїй руці
і тоді – коли з’явилася невідомо звідки

і повсякчас рухаючись стрибками в пітьмі
і у тьмяній зимі і особливо – вранці
її волосся - так не підкорюється мені
так впізнають мене її тонесенькі пальці…

і загострюються на кінчику язика її голосні
і зависають календарі на випадковій даті
але як би я не намагався розгледіти її сни -
вони все одно розлітаються по кімнаті

@темы: вірш дня, центр української культури

23:53 

Lesser Ury

00:03 

23:23 

Богдан Куценко

він нелегкий вона тривка
споконвічна оця ріка
точить течія береги
в постіль разом ідуть вороги
і виборюють в решті мир
бути втомленими людьми
ошелешеними в пітьмі
тим що врешті вони самі
й тиша давить на язика
шию ось вже знайде рука
щоб на ній рахувати пульс
як табун у жаркім степу
гонить тисячею копит
всі якби і усі аби

@темы: вірш дня, центр української культури

23:55 

©David Mould


@темы: Фото

23:30 

Сергій Жадан

І ця любов із домішком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив –
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе – стримуй і веди.

Уздовж доріг – тривалих, золотих,
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.

В цій осені - тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій конечний,
мій втрачений і небезпечний мій.

І теплих сосен набраний курсив.
І вересня різке різноголосся.
Ще не скінчилось те, що почалося.
Ще може статись все, про що просив.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:42 

Щербинина Марина

23:35 

Богдан Куценко

Фонарь на перекрестке – измученный святой
троллейбус в полусне держащийся за провод
все отдает вокруг нелепой простотой
и эхо поездов переполняет город
бросаешь в чемодан всего-то ничего
белье одеколон бритье и банку с пеной
и едешь ни к кому как будто никого
по имени не знаешь во вселенной

@темы: Стихи

16:08 

25.09.2018 в 12:24
Пишет Klodius:

Exuma - Exuma (1970)


Год: 1970
Жанр: Ethnic, Bahamian Folk, Caribbean folk
Страна: Багамские острова
Аудиокодек: MP3
Битрейт аудио: 320 kbps

youtu.be/nWTaSNQULHE
youtu.be/WG-bwgLxXEI

Изумительная пластинка прямо из 70-х годов - диковатые и душевные песни, местами очень даже танцевальный фолк. Это прекрасно=)

читать дальше

Exuma - Дискография (1970-1973)

Треклист:
1. Exuma, The Obeah Man
2. Dambala
3. Mama Loi, Papa Loi
4. Junkanoo
5. Seance In The Sixth Fret
6. You Don't Know What's Going On
7. The Vision

КАЧАТЬ:
Zippyshare
Bayfiels

URL записи

@темы: Музыка

23:28 

Борис Херсонский

За черноморской античностью глубоко не нужно нырять:
корабли плыли вдоль берега, осторожность их погубила.
Амфор на дне - век собирать - не собрать.
А моряцких костей - не счесть. С нами крестная сила!

С нами крестная сила, а с ними бог Посейдон.
с тритонами и наядами, и морскими коньками.
Нас Христос обещал воскресить, но он,
Посейдон, ничего не сулил лежащим на дне веками.

И если море отдаст мертвых. лежащих в нем,
и если земля исторгнет мертвецов из могилы,
и если пепел отдаст всех тех, кто горел огнем,
и если льды отдадут всех, кто во льдах застыли,

если все стихии вернут тех, кого они погребли,
усопших, утопших, погибших и отошедших с миром,
на горизонте покажутся античные корабли,
с миллионами амфор наполненных вином и бесценным миром.

@темы: Стихи

00:35 

©Hoang Nhiem


@темы: Осень, Фото

23:28 

Катерина Бабкіна

Дні такі рожеві і жовті, ніби все ще попереду.
Ніби кожен, хто пройшов повз тебе і не зупинився, ще обов’язково повернеться,
Ніби кожен, хто пройшов повз тебе і не повернувся, ще триватиме поруч,
Ніби кожен, хто ще не пройшов повз тебе наказав на нього чекати.
І ці пташні зливи – дахи від них проростають травою,
М’якою, як ріжки равликів і такою ж беззахисною;
І ці привітні до нас канали і ріки –
Їхньою ласкою ми засмагаємо і відпливаємо далі;
І ці теплі видихи сутінок –
в них і мерехтливе місто і очеретяні плавні.

Дні такі рожеві і жовті, ніби вони нескінченні.
Дні такі нескінченні, ніби нескінченні насправді.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:05 

Quang Ho

23:24 

Богдан Куценко

гербарии
растения и фото
из книг что слишком редко брали в руки
не ищешь ничего находишь что-то

бесцветны негативы где таятся
памир и лошади ледник и чьи-то двадцать
рентген на свет запястно лучевая
и вместо ребер прошлое проступит
в него ты входишь тихо и без стука
и бьется чья-то молодость живая

молчи
судьба неточная наука

@темы: Стихи

10:30 

23.09.2018 в 23:30
Пишет Klod:

Перше авто у Змієві, Харківщина, початок ХХ століття



URL записи

@темы: Ретро, Україна

11:45 

Бо вже було сказано – немає літа, є тільки коридор між весною і осінню, яким ми пробігаємо наосліп, шаленіючи і втрачаючи свідомість.

©Мірек Боднар

@темы: про осінь

23:56 

Сергій Жадан

Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:24 

Георгий Задорожнюк

Rambler's Top100