Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
Регистрация

Все о Киеве

11:24 

Побеситься и удивиться: 5 вау-мест, куда сходить с детьми

Когда в семье несколько детей разного возраста, поиски ответа вопрос, чем их занять в свободное время, превращаются в отдельное приключение. Наталья Ивко, мама четверых девочек, рассказывает, куда сходить в Киеве большой семьей и не потратить весь месячный семейный бюджет

Побеситься и удивиться: 5 вау-мест, куда сходить с детьми


@темы: Дети

Комментарии
2019-09-12 в 14:56 

Убогие клетки, несчастные звери, вонь и платные туалеты.
Вже хотіла подумки плюсанути автору (хоча музей медуз в свій час таки трохи розчарував неспіввідношенням пафосних заяв і реальних експонатів, яких мало), як прочитала оце. Ем, ШТА??? Була в Київському зоопарку і цього року, і минулого, все там прекрасно, тварини в комфорті і доглянуті, чисто і охайно. Єдине що - про туалети не знаю, не ходила.
Писець у автора викривлене сприйняття світу :\

2019-09-12 в 15:32 

Ishytori, будь-яка точка зору у даному випадку - суб'єктивна, але це зовсім не означає, що у автора викривлене сприйняття світу.
З повагою, автор )))

2019-09-12 в 16:46 

Kukurooza, доглянутість чи недоглянутість тварин - це певні об'єктивні факти. Як і існування ненависників зоопарків на пустому місці - також. Мені банально неприємно було дізнатись, що автор з останніх: для мене це перекреслює будь-яку вагу всього, що раніше було написано, бо не відповідає характеристикам адекватної людини.
Оскільки це не особистий блог, а стаття, принесена в спільноту для прочитання загалом, я маю повне право залишати не лише позитивні коментарі.
:hi2:

2019-09-12 в 17:23 

доглянутість чи недоглянутість тварин - це певні об'єктивні факти
Існують якісь стандарти, визначені критерії? Як можна оцінити, яка тварина добре доглянута, а яка - ні?

Як і існування ненависників зоопарків на пустому місці - також
Навіть не знаю, як прокоментувати "пусте місце". Якби у тварини був вибір, де жити - на волі, серед "своїх", чи у зоопарку, у клітки, як вважаєте, який вибір вона б зробила? І чому ми повинні робити його за неї?

не відповідає характеристикам адекватної людини
Дякую, розповіла дітям як хрестоматійний приклад того, як не слід вести коректну грамотну дискусію ))))

я маю повне право залишати не лише позитивні коментарі.
Ніхто і не говорить, що коментарі повинні бути лише позитивними, проте ввічливості не завадило б.

2019-09-13 в 20:43 

Існують якісь стандарти, визначені критерії? Як можна оцінити, яка тварина добре доглянута, а яка - ні?
Ви не повірите - так! :gigi:

Якби у тварини був вибір, де жити - на волі, серед "своїх", чи у зоопарку, у клітки, як вважаєте, який вибір вона б зробила? І чому ми повинні робити його за неї?
Типова антропоморфізація тварин, до якої часто схильні люди, які взагалі не мають поняття, як працює природа. Джеральд Даррел вам у поміч (пардон, швидкогугл підкинув лише російську версію):
Одна молодая женщина приходила в зверинец несколько раз, и ее так потрясло жалобное выражение на лицах маленьких обезьян, что она довольно неразумно решилась прочитать мне нотацию: мол, жестоко отнимать бедных крошек у матерей и заточать в клетки. Она весьма поэтично распространялась на тему о радостях свободы и о том, сколь беззаботное счастливое существование предстояло бы этим крошкам на верхушках деревьев, а между тем по моей вине им приходится изведать все ужасы заточения.
В то утро местный охотник принес мне обезьяньего детеныша, и я предложил: раз уж молодая леди оказалась таким знатоком жизни обезьян на верхушках деревьев, не поможет ли она мне в небольшом деле, которого никак не миновать, когда берешь в зверинец новую обезьяну? Молодая особа охотно согласилась – видно, сразу представила себя в роли некоей доброй самаритянки при моих обезьянах. А небольшое дело заключалось, попросту говоря, в том, чтобы избавить обезьянку от внутренних и внешних паразитов. Я объяснил это, и молодая леди удивилась: ей и в голову не приходило, сказала она, что у обезьян бывают паразиты – кроме обыкновенных блох, конечно.
Я принес корзиночку, в которой доставили обезьянку, вынул оттуда немного помета, разложил его на чистом листе бумаги и показал моей новоявленной помощнице, какое там количество остриц. Тут она как-то странно примолкла. Потом я принес обезьянку: это была белоносая мартышка, поистине очаровательное существо – шерсть вся черная, только манишка белая, да на носу сверкает белое пушистое пятнышко в форме сердца. Я осмотрел ее крохотные руки и ноги, длинные пальцы и нашел ни много ни мало – шесть удобно пристроившихся тропических песчаных блох. Эти мельчайшие насекомые внедряются в кожу рук и ног, особенно под ногти, где кожа мягче, и там едят, жиреют и растут до тех пор, пока не станут величиной со спичечную головку. Тогда они откладывают яички и погибают; в должный срок из яичек вылупляются новые блохи и с успехом продолжают дело, начатое родителями. Если не схватиться вовремя и не начать лечить зараженную блохами обезьянку в самом начале, она может потерять сустав пальца, а в особо тяжелых случаях разрушаются все пальцы на ногах или на руках, потому что блохи все глубже проникают под кожу и размножаются до тех пор, пока не съедят свою обитель – остается только мешочек кожи, наполненный гноем. У меня несколько раз заводились эти блохи на ноге, и я могу засвидетельствовать, что это очень больно, даже мучительно. Все это я постарался как мог подробнее и нагляднее объяснить моей помощнице. Потом взял тюбик обезболивающего средства, заморозил пальцы маленького обезьяныша на руках и на ногах и стал извлекать у него из кожи блох стерильной иглой и дезинфицировать ранки, которые после этого оставались. Обезболивающее оказалось отличным, обезьянка сидела спокойно, а ведь операция эта очень болезненная.
Когда с блохами было покончено, я ощупал хвост обезьянки сверху донизу и обнаружил две припухлости в форме сосисок, каждая длиной с первый сустав моего мизинца и примерно такой же толщины. Я показал их моей помощнице, потом раздвинул в этих местах шерсть, и она увидела круглое, как иллюминатор, отверстие в конце каждой припухлости. Заглянув внутрь, можно было увидеть, что внутри шевелится какая-то белая гадость. Тут я объяснил в самых ученых выражениях, что некая лесная муха откладывает яички в шерсть различных животных и когда вылупляется личинка, она вгрызается в тело своего домохозяина и живет там, причем жиреет, как свинья в хлеву, а воздух в ее жилище поступает через эти "иллюминаторы". Когда же она, наконец, выходит оттуда, чтобы превратиться в муху, у домохозяина в теле остается дыра толщиной в сигарету, и дыра эта обычно становится гноящейся язвой. Я показал моей помощнице (которая к тому времени совсем побледнела), что вытащить эти личинки невозможно.
Я снова взял в руки иглу, раздвинул шерсть и показал молодой особе личинку, лежащую в своем укрытии, точно крохотный аэростат заграждения; однако, едва ее коснулась игла, личинка тотчас сложилась гармошкой, затем сжалась в сморщенный шарик и скользнула подальше, в самую глубину мартышкиного хвоста. Тогда я показал моей помощнице, как все-таки извлечь такую личинку – это мой собственный способ: сунул в отверстие кончик тюбика с обезболивающим средством, выдавил туда немного жидкости, и личинка замерла. не в силах больше двигаться. Теперь я слегка расширил отверстие скальпелем, воткнул в личинку иглу и вытащил ее из убежища. Не успел я вытащить эту сморщенную, белую мерзость из ее окровавленного укрытия, как моя помощница внезапно и стремительно покинула меня. Я извлек вторую личинку, продезинфицировал зияющие отверстия, которые после них остались, и догнал молодую леди уже на другом конце лагеря. Она объяснила мне, что опаздывает на званый обед, поблагодарила за чрезвычайно интересно проведенное утро, распрощалась – и больше мы ее никогда не видели.

Не знаю, як вам, а мені леді з цього уривку когось нагадує ;-)

Дякую, розповіла дітям як хрестоматійний приклад того, як не слід вести коректну грамотну дискусію ))))
А без дітей слабо? Чи власна цінність тоді не так відчувається? :gigi: А то мені в умило тут пишуть про вашу багатодітність і тяжку долю, і сюди не приплести не змогли)
В будь-якому випадку, дискутувати є сенс з людьми, рівними по інтелекту. А тут я просто пишу відгуки і лялякаю по темі))

Ніхто і не говорить, що коментарі повинні бути лише позитивними, проте ввічливості не завадило б.
В чому неввічливість назвати неадекватність неадекватністю? Мені, скоріше, дивно, що Вікенд виклав статтю, в якій мелькає відверто маргінальна точка зору, без помітки "Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті".

2019-09-16 в 09:50 

Kukurooza, хотим заказать еще несколько материалов для Уикенда.
обсудим темы?)

2019-09-17 в 23:22 

Макси_Лана, я розумію, що вам настільки образливо, що з вашою подружкою хтось посмів не погодитись, що ви набігли спочатку мені в умили з розповідями про тяжку долю автора, а тепер і сюди прибігли демонстративно проявляти прихильність (раз уж автор не витримав не те що серйозної дискусії, а навіть простого лялякання з перекиданням твердженнями).
Але ви б спочатку коректора для Вікенду найняли, чесно :\ Через статтю дурні помилки і опечатки зустрічаються.

2019-09-18 в 07:34 

Ishytori, дуже дякую.
ваші зауваження вкрай важливі для мене.
обов'язково візьмемо все в роботу.

2019-09-22 в 00:07 

Макси_Лана, ну правильно, якщо людина, яка посміла не погодитись з подружкою, висловлює якусь критику - вона врагинька і все бреше, навіть якщо насправді зауваження слушне. Тому можна просто закрити вуха і зробити вигляд, що все ок.
Дуже, дуже зріла поведінка, гідна пані вашого віку та соціального статусу :facepalm:

2019-09-22 в 11:47 

ознака зрілості - обзивати людину маргіналом та недакватом, бо їй не подобається те, що подобається тобі.
роздавати діагнози в інтернеті - це зрілість
а поважати чужу думку, навіть коли вона не співпадає з твоєю, - то незріло.

E-mail: info@diary.ru
Rambler's Top100